Савва Михайло 17.07.2023

Я виступив на відкритті Тижня міжнародного кримінального правосуддя у Центрі громадянських свобод.

Я хочу розповісти про одну дуже конкретну проблему та запропонувати варіант її пом’якшення. Контекст цієї проблеми полягає в тому, що РФ зробила воєнні злочини способом ведення війни та контролю за мешканцями окупованих територій. Воєнні злочини є масовими та системними. Але є група воєнних злочинців, які впевнені, що вони у безпеці. Це російські слідчі, прокурори, судді та співробітники Федеральної служби виконання покарань. Проти цих воєнних злочинців, наскільки я знаю, немає жодної кримінальної справи. Покарання за воєнні злочини мають такий найважливіший ефект, як запобігання новим злочинам. Не далекому майбутньому, а під час цієї війни.

У цьому контексті мені подобається метафора «атмосфера страху». Потрібно створити таку атмосферу всім воєнним злочинцям.

Під час агресії Росії проти України велику кількість воєнних злочинів та злочинів проти людяності вчиняють цивільні особи. Вони належать до двох основних категорій:

1. Люди, які фальсифікують кримінальні справи щодо українських військових та цивільних. Прикладом є вирок військовополоненому, нашому колезі Максиму Буткевичу та процес проти «азовців», який іде нині у Ростові-на-Дону. Там серед обвинувачених – як військовополонені, так і цивільні.  Фальсифікаторами є слідчі, прокурори, судді. Вони скоюють злочини, яки передбачено пунктом е статті 7 Римського статуту «ув’язнення або інше жорстоке позбавлення фізичної волі в порушення основних норм міжнародного права». Стаття 7 передбачає покарання за злочини проти цивільних. Стосовно військовополонених ці ж люди скоюють злочин, який передбачений одним із пунктів статті 8 Римського статуту: «навмисне позбавлення військовополоненої або іншої особи, що охороняється, права на справедливе і нормальне судочинство».

2. Співробітники Федеральної служби виконання покарань та та Федеральною службою безпеки. Це люди, які катують українських військовополонених та цивільних або створюють умови для тортур. Жорстоке поводження та тортури у місцях примусового тримання мають масовий характер. Це однаково стосується як військовополонених, так і цивільних. Їх не поділяють. У деяких слідчих ізоляторах цивільних тримають в окремих камерах, у деяких – у загальних. Але режим утримання у всіх випадках однаковий. Співробітники ФСВП та та Федеральною службою безпеки здійснюють злочини, передбачені статтею 7 «тортури» та статтею 8 «тортури або нелюдське поводження, включаючи біологічні експерименти»; «навмисне заподіяння сильних страждань або серйозних тілесних ушкоджень або шкоди здоров’ю».

Кримінальні справи проти винних не порушувалися а ні міжнародними, а ні українськими правоохоронними органами.

У разі фальсифікації кримінальних справ та вироків будь-яких проблем розпочати кримінальне переслідування винних немає. Ці слідчі, судді та прокурори відомі. Необхідно лише об’єктивний переконливий доказ, що справи були сфальшовані. Це питання експертизи, не більше.

У разі тортур ситуація значно складніша. Люди, які безпосередньо катують, приховують особи. З опитування військовополоненого, що повернувся, я дізнався, що в полоні операції з ампутації робили, коли у пацієнта мішок на голові. Спецназ ФСВП, який головним чином б’є людей, завжди в балаклавах. Імовірно, це інструкція.

Законодавство України не передбачає командної відповідальності. Тобто порушити кримінальні справи стосовно начальників слідчих ізоляторів та виправних колоній за тортури складно.

Що можна зробити?

1. Встановити особи деяких людей, які безпосередньо катують полонених та цивільних. Наприклад, у Волноваській колонії 120, це Оленівка, є охоронець на прізвисько Кирюша. Він залишає на спинах у людей шрами у вигляді літери Z. Припускаю, що його особу можна встановити. І не лише його одного.
2. Порушити кримінальні справи проти кількох начальників СІЗО та інших місць примусового тримання в РФ та на окупованих територіях за незаконне утримання цивільних під вартою.  В офіційних відповідях російських органів влади родичам цивільних зазначено, що цих людей затримали «за опір спеціальної військової операції». Але такої підстави для затримання цивільних у міжнародному гуманітарному праві немає. Якщо це інтернування, воно має здійснюватися за певною процедурою. Якщо владі РФ незрозумілий статус цивільних (вони є цивільними або комбатантами), цей статус має встановити суд. Таких судів не було, хоча багато цивільних позбавлені волі з березня 2022 року.

Я розумію, що отримати злочинців для реального засудження зараз неможливо. Але ці пропозиції спрямовані на інше, саме, на створення стоп-эффекта.