Обґрунтування офіційної російської ідеології та її впровадження у політичне життя та громадську думку Росії здійснюється з використанням кількох основних механізмів:

Державна пропаганда за допомогою засобів масової інформації, соціальних мереж, державних установ освіти та різних жанрів літератури у РФ.
1. Законодавчі заборони в РФ.
1. Політично мотивовані репресії проти росіян, які створюють та розповсюджують альтернативну інформацію.
1. Напади на журналістів, які розповсюджують альтернативну інформацію.

Сьогодні ми аналізуємо російську пропаганду. Нам слід обов’язково визначити, що таке пропаганда. Це поняття різні люди наповнюють зовсім різним змістом. Як ви знаєте пропаганду? Ті, хто хоче, сформулюйте своє розуміння. Може написати його в чаті…

Латинською мовою propago – просто розширювати, поширювати. Тобто спочатку пропаганда – те, що підлягає розповсюдженню. Слово латинське, але давні римляни не використовували його. Термін «пропаганда» походить від назви католицької організації Congregatio de Propaganda Fide (Конгрегація поширення віри), створеної папою Григорієм XV у 1622 році.

Ще в XIX столітті та в першій половині XX-го пропаганда була нейтральним словом. У радянській системі координат пропаганда мала нейтральне значення значно довше. Велика Радянська Енциклопедія визначала пропаганду як поширення політичних, філософських, наукових, художніх та інших поглядів та ідей з метою їх впровадження у суспільну свідомість та активізацію масової практичної діяльності. У суспільствах, які визнають права людини, пропаганда сприймається в цілому як негативне явище, і це відображено у визначеннях пропаганди. Я сказав в цілому «в цілому», тому що в країнах із сильною католицькою традицією негативне ставлення до пропаганди менш яскраво виражене.

Ми розумітимемо пропаганду як процес управління перевагами (preferences) мас. Таке розуміння пропаганди заклав ще Едвард Бернейс у книзі «Пропаганда» 1928 року. Пропаганда цілеспрямовано впливає на громадську думку.

Якщо деталізувати визначення, то під пропагандою я розумію систему соціальних технологій, які використовуються організованою групою з метою домогтися підтримки своїх дій та участі в них маси індивідів, об’єднаних за допомогою методів психологічного впливу. У випадку з сучасною РФ такою організованою групою є керівне угруповання, про яке було сказано раніше.

На вашу думку, як відрізняються ціль пропаганди та журналістики?…

Пропаганда використовує різні методи:

Інформування, тобто поширення правди, якщо це вигідно.
Дезінформування, тобто поширення неправди.
Оптимізацію інформації, тобто приховування невигідних фактів.

Ціль пропаганди зазвичай не приховують. Але задля досягнення конкретних проміжних цілей пропаганди дуже активно використовує маніпуляцію.

Існують різні види пропаганди.

Російська державна пропаганда, як внутрішньоросійська, так і зовнішня, характеризується такими основними ознаками:

Активне використання брехні, зокрема заперечення очевидних фактів, вигадування фактів, яких не було і вигадування джерел інформації.
Масовий характер пропагандистського впливу.
Багатоканальність, тобто використання множини джерел для донесення інформації до споживача.
Безальтернативність інформаційного потоку, спрямованого на російське суспільство.
Ігнорування логіки та принципу несуперечності інформації.
Оперативність, то є дуже швидка реакція на події.

Розглянемо ці ознаки.

Російська державна пропаганда масово використовує відверту брехню. Авторами цієї брехні є зокрема вищі посадові особи РФ. Президент РФ Путін до початку широкомасштабного вторгнення в Україну заявляв, що РФ не є стороною конфлікту на Донбасі. За три місяці до початку широкомасштабного вторгнення в Україну, у період активної підготовки до нього В. Путін заявляв, що заяви про підготовку вторгнення є алармістськими.[1] В. Путін також заявляв, що Російська Федерація не має відношення до збитого у 2014 році в небі над Україною літака рейсу MH17 «Малайзійських авіаліній».[2] Незважаючи на незаперечні факти, що підтверджують вбивства в українському місті Буча мирних жителів російськими військовослужбовцями, зокрема матеріали космічної фотозйомки, В. Путін заперечував ці факти.[3]

Важливо зазначити таке: заперечення очевидних (тобто об’єктивно підтверджених) фактів проявляється не тільки у заявах, а й у діях вищих посадових осіб РФ. В. Путін присвоїв звання гвардійській 64-й мотострілецькій бригаді Збройних сил РФ.[4] Це сталося після оприлюднення інформації про причетність військовослужбовців цієї бригади до вбивств мирних жителів українського міста Буча та інших воєнних злочинів.[5]

Присвоєння звання гвардійської стало публічною відповіддю В. Путіна на звинувачення у воєнних злочинах. Ця відповідь виразно показала російським військовослужбовцям, що вищі посадові особи РФ заперечуватимуть скоєні російськими військовослужбовцями злочини. Такою дією Президент РФ В. Путін показав, що російська влада санкціонує скоєння воєнних злочинів в Україні.

В 2016 році найстаріша у світі фабрика думки – Rand Corporation оприлюднила аналітичний матеріал про особливості російської пропаганди.[6] Доповідь містить багато фактів відвертої неправди російської пропаганди. Автори доповіді знайшли таку метафору для сучасної російської пропаганди, як «пожежний шланг із потоками брехні».

Російська пропаганда спотворює думки авторів. Наприклад, у повідомленні RT було сказано, що блогер Браун Мозес (Brown Moses), критик режиму Асада в Сирії, надав аналіз відеозйомки, в якому вказав, що атака з використанням хімічної зброї від 21 серпня 2013 р. – справа рук сирійських повстанців. Насправді висновок в аналізі полягав у тому, що відповідальність за атаки лежить на сирійському уряді, а зйомку підробили, щоб підставити супротивника. Тобто висновки автора спотворені до протилежних.

Британський журналіст Едвард Лукас ніколи не писав книгу «Як Захід програв Путіну». Однак ви можете легко купити цю книгу в інтеренте. Ви можете ввести в пошукову систему назву цієї книги російською, і відразу ж отримаєте безліч пропозицій. Російська пропаганда вигадала це джерело.

Російська державна пропаганда є масовою. Бюджет РФ фінансує телерадіокомпанії; інформаційні агенції; сайти; друковані ЗМІ. Відповідно до Федерального закону від 6 грудня 2021 р. N 390-ФЗ «Про федеральний бюджет на 2022 рік і на плановий період 2023 та 2024 років» на 2022 рік для фінансування засобів масової інформації було передбачено 115 094 207,6 тисяч рублів, що становить 0,5 % усіх бюджетних видатків.[7] Цей рівень бюджетних видатків на державну підтримку ЗМІ слід оцінити як високий. Дослідження, які раніше були проведені автором, показують пряму залежність рівня залежності засобів масової інформації в РФ від розміру державної підтримки: чим вищий рівень підтримки, тим вища залежність.[8] Такий рівень державної підтримки ЗМІ у сучасній Росії забезпечує як масовість пропаганди, так і підконтрольність державі засобів масової інформації, що залишилися у РФ.

Для поширення будь-якого меседжу російська пропаганда використовує багато каналів. Пропагандистські матеріали матеріали включають тексти, відео- та аудіоматеріали, а також зображення, які множаться в Інтернеті, соціальних мережах, на каналах супутникового і традиційного телемовлення, а також на радіо. Для дискредитації людей, які мають сумніви щодо правдивості цих матеріалів, використовують інтернет-тролів. Ці люди грубо нападають у коментарях.

Чому важлива багатоканальність? Багато джерел переконливіше, ніж одне. Особливо якщо на захист того самого висновку різні джерела представляють різні аргументи. Люди думають, що інформація, отримана з різних джерел, заснована на різних точках зору, а значить, заслуговує на увагу. Коли джерел багато і вони говорять про одне, мало хто думає про надійність цих джерел. Люди більше довіряють представникам своєї соціальної групи чи тим, хто схожий на них. Тому якщо джерел багато, ви знайдете там умовних «бургундських терапевтів», «кастильських виноробів», «київських програмістів». Тобто знайдете когось схожого на себе.

Для забезпечення безальтернативності державної пропаганди в РФ незалежні засоби масової інформації закриваються, доступ до електронних ресурсів обмежується (блокуються веб-сайти та можливості мовлення, обмежується доступність електронних платформ Twitter, Facebook та Instagram).[9]

Російська державна пропаганда виконує завдання формування у масовій свідомості росіян картини світу, що значно відрізняється від реальності. Можна впевнено припустити, що автори стратегії російської пропаганди використовують теорію відносної депривації як наукову основу цієї стратегії.

Оскільки я часто згадую теорію відносної депривації, кількома словами поясню її суть. Люди переходять до масових протестних акцій і скидають владу не тоді, коли їм найгірше. На етапі, коли їм найгірше, люди втрачають здатність до спільних дій та виживають малими групами. Люди бунтують тоді, коли вони сприймають як нестерпний розрив між своїми очікуваннями та реальною динамікою свого життєвого рівня.

Цей розрив називають відносною депривацією. Вона може зростати або при падінні життєвого рівня, або при різкому зростанні очікувань, або з обох причин.

Як прикладний інструмент політичного режиму пропаганда має на меті зменшувати критичний розрив між очікуваннями та реальністю і таким чином запобігати масовим протестним виступам.[10] В рамках теорії відносної депривації для зниження критичного розриву влада повинна у відповідь на очікування, що зростають, довести до народу, що вона добре знає про ці очікування і має план, як їх задовольнити.

Хорошою ілюстрацією є так звані Національні пріоритетні проекти Росії, які Путін оголосив у вересні 2005 року. На той час ситуація із відносною депривацією була загрозливою. Очікування випереджали зростання доходів та рівня життя. Влада оголосила 4 проекти: житло, освіта, охорона здоров’я та продовольство. Але жоден з них не був проектом із метою, методами, показниками. То були пропагандистські оболонки. Протягом року про національні проекти говорили на всіх каналах та цілодобово. Ви могли почути про пріоритетні національні проекти «з кожної праски». Коли потреба зникла, розмови припинилися.

Цікаво, що в 2019 році російський режим повернувся до ідей національного проекту як пропагандистської оболонки. Були прийняті проекти трьох напрямків: «Людський капітал», «Комфортне середовище для життя», «Економічне зростання» на період до 2024 року.

З погляду теорії відносної депривації війна є ситуацією, яку важко контролювати. Народ очікує на перемогу, тобто крива очікувань спрямована вгору. Поразка спрямовує вниз криву реальності, і виникає нестерпний розрив. Саме тому російський режим хоче миру за умов, які можна видати за перемогу.

Широкомасштабна агресія проти України вплинула на активність пропаганди. З початком війни проти України грошова підтримка ЗМІ з метою посилення державної пропаганди значно зросла. Видання The Moscow Times пише з посиланням на оперативну статистику Міністерства фінансів РФ, що за січень-березень 2022 року за статтею «засоби масової інформації» федеральний бюджет виділив 17,4 млрд рублів. Порівняно з тим же періодом 2021 року (5,4 млрд рублів) витрати на державні телеканали, агентства та видання збільшилися в 3,2 рази. У березні 2022 року, коли вже йшли бойові дії, бюджет РФ витратив на ці цілі 11,9 млрд рублів — удвічі більше, ніж за січень–лютий разом узяті (5,5 млрд).[11] Таке високе зростання видатків підтверджує важливість ЗМІ як інструменту пропаганди в РФ.

Виникає питання: яке джерело пропаганди є для росіян головною «випромінюючою вежею» (згадуємо «Заселений острів» Стругацьких)?

Очевидним лідером серед видів ЗМІ за популярністю у РФ є телебачення. Дослідження компанії Mediascope показало, що 64 % росіян у віці від 4 років і старше щодня дивляться телевізор хоча б 15 хвилин на день та довше. При цьому для 69 % російських громадян, які дивляться телевізор, саме новини та інша офіційна інформація з телеканалів центрального телебачення є основним джерелом знань про ситуацію у світі. Перші три місця з переглядів телеглядачів у 2021 році зайняли тісно пов’язані з владою телеканали, що пропонують великі блоки новин та пропагандистські ток-шоу: «Росія – 1», «Перший канал», «НТВ».[12]

Найбільш сильний вплив на масову свідомість у процесі поширення ідеології офіційної російської чинять так звані ток-шоу, тобто передачі у форматі обміну думками на задану тему. Ці передачі мають такі особенности:

1. Ідеї російської ідеології формулюються максимально відверто.

2. Питання та відповіді під час передач дозволяють зробити ідеї російської ідеології зрозумілими для глядачів.

3. За допомогою високої емоційності своїх виступів та питань ведучі зменшують бар’єр критичного мислення у глядачів, після чого глядачі сприймають як правду будь-яку інформацію ведучих.

Особливості ток-шоу як формату телевізійної передачі припускають усвідомлену участь ведучих у цілеспрямованій пропагандистській діяльності. Ведучі ток-шоу усвідомлюють, що вони роблять. Вони не інформують глядачів, як журналісти, а формують установки масової свідомості.

Вивчення відеоконтенту ток-шоу найпопулярніших російських телевізійних каналів дозволило виявити найефективніші з погляду поширення ідей російської ідеології програми. Як критерії ефективності я використовував такі:

1. Відвертість формулювань ідей російської ідеології.

2. Зрозумілість цих ідей для глядачів.

3. Рівень емоційності ведучих.

У поширенні російської ідеології найбільшу роль відіграли такі телевізійні програми, як «Вечір з Володимиром Соловйовим» на каналі «Росія – 1», «Вісті тижня» з ведучим Дмитром Кисельовим на каналі «Росія – 1», програма «60 хвилин» з ведучими Ольгою Скабеєвої та Євгеном Поповим на каналі «Росія – 1», суспільно-політичне ток-шоу «Час покаже» на Першому каналі з основними ведучими Артемом Шейніним та Анатолієм Кузичовим, програма «Перша студія» на першому каналі з ведучим Артемом Шейніним, програма «Місце зустрічі» на каналі НТВ із ведучими Андрієм Норкіним та Іваном Трушкіним

Пропаганда використовує не лише ЗМІ. Навчальні заклади є інструментами пропаганди, спрямованої на дітей та підлітків.

Пропаганда, яка спрямована на дітей та підлітків, часто використовує сюжети про різні форми агресії Російської Федерації проти України. У 2015 році Міносвіти РФ рекомендувало провести у всіх школах урок, присвячений «входженню Криму до складу Росії».[13]

З 1 березня 2022 року в школах Росії для учнів 6 – 11 класів розпочали проводити уроки, присвячені збройному конфлікту в Україні. Для їх проведення влада суб’єктів Федерації розіслала по школах спеціальні методички, в яких про російсько-українську війну і події, що призвели до неї, розповідається з точки зору офіційної російської ідеології.[14] Використання в російських освітніх установах спеціальних пропагандистських методичок, які поширюються централізовано, підтверджено численними показаннями свідків – російських викладачів і батьків школярів.[15] Акції на підтримку так званої «спеціальної військової операції» в Україні проводяться також у дошкільних закладах (дитсадках).[16]

Державний стандарт РФ загальної (повної) середньої освіти з історії[17] та освітній процес у Росії характеризується такими особливостями:

Відсутність з 2022 року будь-яких згадок Києва як столиці та духовного центру руських земель у період Київської Русі. Сам термін «Київська Русь» було виключено з державного стандарту та навчального процесу.[18] Термін «Київська Русь» говорить про домінуючу роль Києва на російських землях у певний період історії та підпорядкованому становищі територій, на яких пізніше сформувалася російська держава. Ідея домінування Києва не відповідає картині минулого, яка сформована у рамках офіційної російської ідеології.

Відсутність із 2022 року згадок України у підручниках історії. Вже з 2014 року, як свідчить співробітник видавництва «Просвіта» («Просвещение»), автори російських підручників та редактори намагалися згадувати Україну якомога рідше. З 2022 року згадки України у підручниках заборонені. Як свідчить один із співробітників видавництва «Просвіта» в оприлюдненому коментарі: «Перед нами стоїть завдання зробити так, ніби України просто немає. Це набагато гірше, коли у підручнику просто не йдеться про якусь країну. Людина виростає без бази знань про якусь країну, і їй тоді набагато простіше повірити в те, що розповідають про неї з телевізора».[19]

Діти та підлітки перебувають у тому ж інформаційному полі, що й дорослі росіяни. Ідеї офіційної російської ідеології серед дітей та молоді впроваджуються як з використанням тих самих механізмів та каналів комунікації, що для дорослих, так і з використанням такого каналу впливу на свідомість, як система освіти. Діти та підлітки піддаються впливу російської державної пропаганди як безпосередньо через телебачення, радіо, соціальні мережі, так і опосередковано, через спілкування з батьками. Крім цього, на дітей та підлітків впливають спілкування з вихователями дитячих садків, вчителями шкіл, викладачами вищих навчальних закладів та заходи, що проводяться в освітніх закладах.

Виховний процес дітей та підлітків спрямовано на формування нового типу особистості, яка буде частиною консолідованого суспільства, підпорядкованого вирішенню спільних завдань. Це підтверджує, зокрема, одна з вимог Стратегії розвитку виховання в Російській Федерації до 2025 року (затверджено Урядом Російської Федерації від 29 травня 2015 р. N 996-р) – переосмислити цінності громадянської ідентичності, патріотизму та відповідальної життєвої позиції: «В умовах цивілізаційних викликів Стратегія спрямовано посилення єднання російського суспільства, переосмислення таких цінностей, як громадянська ідентичність, патріотизм, відповідальна життєва позиція».[20] Згадування цивілізаційних викликів у контексті офіційної російської ідеології слід розуміти як показник орієнтації на протистояння колективному Заходу.

Пропаганда, спрямована на дітей, посилюється. Наприклад, вона стає тотальною у школах. У кожній школі створено відділення «Руху перших» – нової піонерської організації. З вересня 2023 року у всіх школах з’являться радники з виховання.

Актуальним каналом поширення пропаганди є література: наукова, публіцистична та художня. Більшість авторів беруть участь у пропагандистському процесі не на замовлення, а добровільно.

Вчені та публіцисти виправдовують Леніна та Сталіна, героїзують радянські та російські спеціальні служби, поширюють ідеї відсутності українського етносу, неспроможності української держави. Автори художніх творів роблять те саме, хоч і в іншій формі. Також автори художніх творів активно займаються коригуванням минулого. Вони роблять історію Росії більш героїчною. Потрібно звернути особливу увагу на такий феномен як дуже широка поширеність фантастичного жанру «попаданці». Це тексти про людей із сучасності. які потрапили до минулого і змінили його. Перший приклад історії «попаданца» – повість Марка Твена «Янки при дворі короля Артура». У пострадянській Росії цей жанр став дуже популярним. Марк Твен іронізував над сучасними йому американцями. Російські автори займаються чимось протилежним. Вони формують у суспільстві ідею у тому, що провальні епізоди російської історії є випадковістю. Все могло бути не так і все навіть можна виправити.

Російська пропаганда не дбає про логічність та послідовність інформації. Ми знаємо безліч прикладів «перевзуття в дорозі», коли трактування події змінювалися багато разів. Один із найяскравіших – версії, хто збив малазійський Боїнг у 2014 році у небі над Україною. Об’єктивно, це має викликати недовіру. Але люди продовжують вірити.

Rand Corporation дає такі пояснення. Суперечності можуть викликати бажання споживача інформації розібратися у тому, чому сталася зміна. У зміну можна запровадити новий аргумент, який видається сильним. Наприклад, додати додаткову інформацію чи посилання експерта. У цьому випадку нове повідомлення матиме ще більшу переконливу силу порівняно з першим. зміна трактування створює видимість, що джерело розглядає подію з різних точок зору. І тут довіра публіки зростає. Джерело, яке змінює свою думку або повідомлення, може бути сприйнято так, ніби воно провело більш ретельну оцінку теми

Російська пропаганда може бути дуже оперативною, бо не витрачає час на підтвердження фактів. Fact checking є витратною за часом процедурою, а російська пропаганда ігнорує цей етап. Очевидно, що якщо ви вигадали факт, вам не потрібно його перевіряти. А то мало що може статися. Раптом він не підтвердиться?

Я закінчив із лекцією і готовий відповісти на ваші запитання.

Нагадую, що наступного вівторка наша тема – “Формати порушень прав людини російською владою в РФ та за її межами: як із цим можна боротися”?

[1] Путин: Россия не является стороной конфликта в Донбассе. 13.11.2021//Аргументы и факты. https://aif.ru/politics/putin_rossiya_ne_yavlyaetsya_storonoy_konflikta_v_donbasse (дата звернення – 16 липня 2023 року).

[2] Путин: Россия непричастна к гибели «Боинга» в небе над Украиной. 25.05.2018//Радио Свобода. https://www.svoboda.org/a/29250912.html (дата звернення – 16 липня 2023 року).

k-ubiystvam-ne-prichastny-putin-vozmutil-svoey-versiey-sobytiy-v-buche-i-mariupole-10367220.html (дата звернення – 16 липня 2023 року).

[4] Путин присвоил звание гвардейской 64 мотострелковой бригаде. 18.04.2022//RBC. https://www.rbc.ru/politics/18/04/2022/625d66719a7947bc66570856 (дата звернення – 18 липня 2023 року).

[5] Кадыровцев назвали причастными к убийствам мирных жителей под Киевом. 4.04.2022//Кавказ реалии. https://www.kavkazr.com/a/kadyrovtsev-nazvali-prichastnymi-k-ubiystvam-mirnyh-zhiteley-pod-kievom/31784662.html (дата звернення – 18 липня 2023 року).

[6] The Russian “Firehose of Falsehood” Propaganda Model Why It Might Work and Options to Counter It

by Christopher Paul, Miriam Matthews//Rand Corporation. https://www.rand.org/pubs/perspectives/PE198.html (дата звернення – 24 липня 2023 року).

[7] Федеральный закон от 6 декабря 2021 г. N 390-ФЗ «О федеральном бюджете на 2022 год и на плановый период 2023 и 2024 годов»//Система гарант. http://ivo.garant.ru/#/document/403171045/paragraph/6:0 (дата звернення – 15 липня 2023 года).

[8] Савва М.В., Савва Е.В. Пресса, власть и этнический конфликт. Краснодар. Кубанский государственный университет. 2002.

[9] Заявление официального представителя Государственного департамента США Неда Прйса «Респрессии против СМИ в России». 2.03.2022//US Department of State. https://www.state.gov/translations/russian/%D1%80%D0%B5%D0%BF%D1%80%D0%B5%D1%81%D1%81%D0%B8%D0%B8-%D0%BF%D1%80%D0%BE%D1%82%D0%B8%D0%B2-%D1%81%D0%BC%D0%B8-%D0%B2-%D1%80%D0%BE%D1%81%D1%81%D0%B8%D0%B8/ (дата звернення – 9 липня 2023 року).

[10] Гарр Т. Почему люди бунтуют. СПб., Питер, 2005.

[11] Миллиарды на пропаганду. Расходы бюджета на госСМИ подскочили втрое на фоне войны. 12.04.2022//The Moscow Times. https://www.moscowtimes.ru/2022/04/12/milliardi-na-propagandu-rashodi-byudzheta-na-gossmi-podskochili-vtroe-na-fone-voini-a19511 (дата звернення – 15 липня 2023 року).

[12] Сколько россиян смотрят телевизор: статистика 2021 года//Ответ ТВ. https://otvet.tv/tsetv/skolko-rossiyan-smotryat-televizor-statistika-2019.html (дата звернення – 15 липня 2023 року).

[13] Минобрнауки рекомендовало провести во всех школах урок, посвященный вхождению Крыма в состав России (видео). 10.03.2015//Gazeta.Spb. https://gazeta.spb.ru/1814760-0/ (дата звернення – 19 липня 2023 року).

[14] Спецурок о «спецоперации»: что о войне в Украине рассказывают российским школьникам. 3.03.2022//Русская служба BBC. https://www.bbc.com/russian/features-60593954 (дата звернення – 19 липня 2023 року).

[15] Российским учителям поручили провести уроки истории на тему военной операции. Изучаем сценарий занятий. 2.03.2022//Развлекательное сообщество «Я плакалъ». https://www.yaplakal.com/forum3/topic2404858.html (дата звернення – 19 червня 2022 року); «Наши действия — это самозащита». Как школьные учителя должны оправдывать вторжение в Украину — методичка. 28.02.2022//Медиазона. https://zona.media/article/2022/02/28/propaganda-lessons (дата звернення – 22 липня 2023 року).

[16] Z и дети: в школах и детских садах проходят акции в поддержку российской армии и уроки о «возвращении Крыма. 17.03.2022//TJ. https://tjournal.ru/internet/565959-z-i-deti-v-shkolah-i-detskih-sadah-prohodyat-akcii-v-podderzhku-rossiyskoy-armii-i-uroki-o-vozvrashchenii-kryma (дата звернення – 19 липня 2023 року).

[17] Стандарт среднего (полного) общего образования по истории//Единое окно доступа к информационным ресурсам. http://window.edu.ru/catalog/pdf2txt/284/39284/16962 (дата звернення – 20 липня 2023 року).

[18] Историк объяснил исчезновение Киевской Руси из школьных учебников. 23.05.2022//Lenta.ru. https://lenta.ru/news/2022/05/23/russsssss/ (дата звернення – 20 липня 2023 року).

[19] Нестерова Е. «Перед нами задача — сделать так, будто Украины просто нет». Из учебников издательства «Просвещение» убирают упоминания Киева и Украины. 23.04.2022//Медиазона. https://zona.media/article/2022/04/23/enlightenment (дата звернення – 20 липня 2023 року).

[20] Распоряжение Правительства Российской Федерации от 29 мая 2015 г. N 996-р «Стратегия развития воспитания в Российской Федерации на период до 2025 года»//Российская газета. https://rg.ru/documents/2015/06/08/vospitanie-dok.html (дата звернення – 20 липня 2023 року).