Інформація для оцінки розвитку громад: критичні прогалини// Проблеми розвитку соціологічної теорії: суспільна уява та практики конструювання. Київський національний університет імені Тараса Шевченка, факультет соціології. Інститут соціології НАН України Соціологічна асоціація України, Київське відділення. Київ-Логос. 2019. С. 126 – 128.
Савва М.В., доктор політичних наук, професор, член правління Української асоціації оцінювання
Оцінювання розвитку муніципалітетів вимагає, як правило, використання складних систем різних методів. Серед джерел інформації важливе місце займають статистичні матеріали. Дезагреговані точні статистичні дані є основою упраління розвитком на муніципальному рівні. Особливо актуально це для сучасної України, оскільки тут в ході реформи децентралізації об’єднані територіальні громади стають базової адміністративно-територіальною одиницею. Для розробки стратегій розвитку та в цілому для управління критично важливим стає наявність інформації про соціально-економічну ситуацію в громадах.
У той же час, автор констатує наявність гострої проблеми дефіциту об’єктивної і точної інформації для місцевого рівня. Наприклад, в Доповідь про цілі сталого розвитку (ЦСР) Організації об’єднаних націй в Україні включені 164 індикатора. Органи державної податкової служби статистики збирають і узагальнюють інформацію тільки по 96 індикаторами. При цьому лише 40,7 % індикаторів можна наповнити інформацією по областям України. Для районів, міст обласного підпорядкування та громад ситуація ще гірше. В ході проведення кількох оцінок проектів міжнародних організацій і спеціального дослідження статистики муніципального рівня в 2018 році автор виявив кілька проблем якості та дефіциту статистичної інформації.
Для органів місцевого самоврядування (ОМС) обов’язковим є тільки погосподарський облік. Він ведеться в більшості муніципалітетів в паперовому форматі, приблизно в третини муніципалітетів дані погосподарського обліку потім переносяться в електронні бази даних. Статистичних даних, які збираються в ході погосподарського обліку, в даний час недостатньо для планування і управління. Крім цього, ця статистика є неточною. Як сказав один з респондентів: «В країні корова і документи на корову – це абсолютно різні, ніяк не пов’язані явища, лише випадково вони можуть збігтися». Законодавство України про місцеве самоврядування не містить зобов’язання ОМС вести будь-якої статистичний облік. Більш того, Закон України «Про місцеве самоврядування» містить поняття «питання місцевого значення», однак не містить переліку таких сфер відповідальності муніципалітетів. Іншими словами, сфера відповідальності ОМС і жителів муніципалітетів законодавчо не систематизована, що створює проблему кордонів муніципальної статистики.
Щорічний моніторинг соціально-економічного розвитку ОТГ передбачений наказом Міністерства регіонального розвитку від 30.03.2016 р. № 75 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо формування і реалізації прогнозних та програмних документів соціально-економічного розвитку об’єднаної територіальної громади». Цей наказ передбачає збір інформації по 5 основними напрямками: демографічна ситуація; економічна ефективність; фінансова самодостатність; якість і доступність публічних послуг; створення комфортних умов життя. Система показників соціально-економічного розвитку ОТГ є комплексною і досить повної. Однак, ОМС просто нема звідки взяти дані для вимірювання передбачених показників. Для звітності ОМС використовують або матеріали органів державної статистики, або дають приблизні оціночні цифри. При цьому, державна статистика збирає відомості тільки для міст обласного підпорядкування та районів, але не для сільських ОТГ. Крім того, дані державної статистики засновані на екстраполяціях, тобто на поширенні висновків, отриманих для невеликої кількості об’єктів спостереження, на всю галузь. У разі, коли екстраполяція проводиться для України в цілому, вона може бути коректною. Іноді екстраполяція є коректною для області. Але екстраполяція не може бути коректною для муніципалітетів, оскільки на цьому рівні чисельність об’єктів спостереження дуже мала. Ще однією проблемою цього монітоірнга є те, що він ведеться тільки для ОТГ, але не для всіх муніципалітетів України.
В результаті, за оцінкою автора, статистична інформація про соціально-економічну ситуацію в сільських громадах характеризує не більше 25-30% явищ і процесів. Решта 70-75% є «чорним ящиком», і стратегії розвитку країни в цілому спираються на порожнечу.
Ряд експертів з питань стратегічного планування констатують появу у громад запиту на створення власних систем збору, узагальнення та використання статистичної інформації. Мотивація до збору муніципальної статистики виникла в ході розробки ОТГ стратегій розвитку. Для депутатів, співробітників виконкомів і активних громадян цих ОТГ стала очевидною низька якість стратегій, підготовлених в умовах гострого дефіциту інформації.
Автор констатує високу актуальність наступних реформ:
– розроблення та внесення в Закон України «Про місцеве самоврядування» вичерпних переліків питань місцевого значення для сільських і міських громад;
– створення законодавчого підґрунтя для муніципальної статистики, тобто внесніе до законодавства України про місцеве самоврядування такого питання місцевого значення, як «ведення статистичного обліку у відповідність з методологією, розробленою уповноваженим центральним органом державної влади»;
– розробка Державною службою статистики єдиної методології муніципальної статистики та імплементація цієї методології.