Група членів Української Асоціації Оцінювання ініціює дослідження «Самоорганізація та гуртування українського суспільства під час війни» і запрошує до дослідження навчальні та наукові  заклади, професійні спільноти, громадські організації тощо.

Ідея дослідження: У результаті широкомасштабного російського вторгнення у 2022 році в Україну український народ продемонстрував  усьому світу неймовірне прагнення  до перемоги.   Ця трагедія стала природним експериментом, який демонструє не лише певні якості  українського народу, а й сучасні тенденції, виклики, можливості українського суспільства. Українська Асоціація оцінювання, опираючись на напрацьовану методологію та професійну спільноту, мусить зафіксувати досвід  українського супротиву  російській агресії. В подальшому ця інформацію буде відкрита для  наукового та іншого професійного опрацювання.

Актуальність дослідження:

У перший день війни члени Української асоціації оцінювання домовилися спрямувати діяльність організації на інформування про події в Україні. Через професійну мережу і особисті контакти, через участь в заходах члени Асоціації не лише розповсюджували достовірну інформацію про повномасштабне вторгнення РФ в Україну, а й акумулювали інструменти оцінювання в умовах та після війни (зарубіжний та вітчизняний досвід).  Водночас члени Асоціації долучаються до усіх ініціатив, спрямованих на боротьбу з агресором, на допомогу ЗСУ, ТРО, вимушеним переселенцям, на підтримку людей, які лишилися в окупації, на визволення військових і цивільних полонених, на документування воєнних злочинів, на відновлення зруйнованого житла та інфраструктури тощо.

Члени Асоціації вважають, що невдалий бліцкриг та успішне протистояння російській агресії – це результат самоорганізації та гуртування українського суспільства (людей, які належать до різних етнічних, релігійних, політичних, професійних груп) з метою протистояння ворогу.  Оскільки  українське суспільство було не лише не готове до війни, а й заперечувало її ймовірність, то ті процеси, які відбуваються з 24 лютого 2022 року можна назвати феноменом самоорганізації та гуртування, який потребує особливої уваги. Українці з  власної ініціативи створюють численні громадські ініціативи, об’єднання та  волонтерські  групи, які діють між собою як на постійній, так і на разовій основі.  Важко перерахувати усі види діяльності, які започаткували і здійснюють українці задля перемоги. Так само важко сказати, яким чином українцям вдається практично миттєво вирішувати питання, до вирішення яких виявився не готовим уряд, профільні та міжнародні організації.

Фактично в Україні відбувається природній експеримент, який можливо і потрібно відразу документувати з метою подальшого глибокого вивчення.

Мета дослідження: вивчення феномену самоорганізації та гуртування людей задля протидії України російській агресії.

Завдання 1 етапу дослідження:

  • документування випадків  самоорганізації і гуртування  людей задля протидії України російській агресії;
  • детальний опис подій та причин, за яких люди об’єднуються;
  • відновлення ланцюжків подій, за яких люди об’єднуються;
  • визначення причинно-наслідковий зв’язків, за яких люди об’єднуються.

Завдання 2 етапу дослідження:

  • міждисциплінарне дослідження мотивації самоорганізації і гуртування українського суспільства.

На першому етапі дослідження передбачається інтерв’ювання людей, які добровільно долучилися до будь-якої діяльності в країні та за її межами задля протидії України російській агресії. Цей етап дослідження також передбачає  первинну  обробку результатів інтерв’ю.

На другому етапі дослідження відбудеться міждисциплінарний  аналіз і оцінювання змісту транскриптів  інтерв’ю.  Результати даного дослідження допоможуть виявити фактори, рівень та ефективність гуртування та самоорганізації людей.

Об’єкт дослідження:

Будь-які форми гуртування і  самоорганізації  людей, спрямовані на подолання російської  агресії, захист суверенітету і територіальної  цілісності  України, збереження незалежності, протидію інформаційній війні і пропаганді у медіапросторі тощо.

Для інтерв’ю необхідно обирати людей, які:

  • в даний час беруть участь у  волонтерських[1] ініціативах або  були ініціаторами подібних ініціатив;
  • є представниками  як локальних (населений пункт), так і регіональних, загальнонаціональних і міжнародних (у випадку, коли до ініціативи долучалися люди чи організації з інших країн, діаспори) ініціатив;
  • добре знають один-одного або не знають один одного взагалі (один раз розмовляли по телефону чи за допомогою якоїсь соціальної мережі) тощо[2].

Для даного дослідження не цікаві випадки організації людей владою в межах своїх повноважень. У той же час представники влади брали участь у  волонтерській діяльності саме як волонтери, або допомагали волонтерам, – такі випадки є об’єктом нашого дослідження.

Методика першого етапу (інтерв’ю і їх первинна  обробка)

Інтерв’юер (наприклад, член Асоціації,  волонтер УАО, студент тощо) знаходить у своєму соціальному оточенні  людей, які є (або були) волонтерами. Якщо інтерв’юер сам є носієм такого досвіду, він має дати інтерв’ю іншому інтерв’юеру.

Інтерв’юер домовляється про проведення індивідуального або колективного інтерв’ю. Колективне інтерв’ю можна проводити у тому випадку, якщо декілька  членів однієї ініціативи готові до  інтерв’ю. Наприклад, перший  контакт інтерв’юера наполягає  на тому, що він працює  не один і тому хоче, щоб ще декілька  партнерів даної ініціативи взяли  участь в інтерв’ю. Колективне інтерв’ю проводиться за тим самим планом (переліком  питань), що й індивідуальне.

Інтерв’юер до початку інтерв’ю має отримати згоду від кожного учасника  інтерв’ю записати повне ім’я респондента та контактну інформацію. Персональні дані необхідні  для подальших  уточнень  отриманої інформації. Існує ймовірність подальшого посилання на респондента при оприлюдненні результатів опитування (звіти, публікації в ЗМІ тощо).  Існує ймовірність зацікавленості журналістів чи науковців до конкретного випадку.  Інтерв’ю можна проводити лише з респондентами, які  дали письмову згоду  на використання їх персональних даних. Також до початку інтерв’ю необхідно отримати згоду на аудіозапис інтерв’ю. 

На початку інтерв’ю інтерв’юер просить під запис дати згоду використання персональних даних у дослідницьких цілях і поширення інформації про цю громадянську ініціативу (передбачено відповідне питання). Якщо проводиться колективне інтерв’ю, згоду надає кожен респондент.

Передбачається використання методики напівструктурованого інтерв’ю. Це означає, що інтерв’юер використовує перелік питань лише як основу. Інтерв’юер може задавати додаткові питання, наприклад для уточнення інформації. У той же час, необхідно задати всі питання зі списку та отримати на них відповіді. Інтерв’ю можна проводити як особисто (віч-на-віч), так і онлайн. Бажаним є особистий формат, але в деяких випадках він неможливий. У будь-якому форматі інтерв’ю записується на диктофон.

Бажано, щоб інтерв’ю тривало менше 1 години (в іншому випадку  респонденти стомлюються). Якщо респондент бажає поговорити довше і розповісти більше, то  не варто заганяти респондента у часові рамки.

Після завершення інтерв’ю інтерв’юер готує його транскрипт (повний текст) у форматі Word та передає аудіофайл та текстовий файл регіональному координатору дослідження. Бажано текст розмовної мови зробити зрозумілим для майбутніх читачів.  Файли можна надсилати  електронною поштою.

Регіональним координатором дослідження може бути, наприклад, керівник практики студентів. Регіональний координатор передає файли керівнику дослідження, члену Правління Асоціації Ларисі Пильгун pylgunlv@gmail.com.

На фото: робимо тушонку для відправлення “на нуль”.


[1] Волонтерська ініціатива передбачає будь-яку діяльність – від плетіння сіток, шкарпеток чи балаклав до виготовлення зброї чи спеціальної техніки, забезпечення людей чи тварин харчами, одягом, предметами першої необхідності, надання медичної допомоги чи забезпечення медикаментами, надання перукарських чи психологічних послуг, надання можливостей і потужностей бізнесу для потреб армії, територіальної оборони, волонтерів,  надання консультаційних, інформаційних чи будь-яких інших послуг задля вирішення проблем і задоволення потреб військових, цивільних, полонених тощо. Для дослідження немає значення сфера професійної діяльності людини (державна, громадська чи бізнесова).

[2] Важливо виявити усі форми гуртування та самоорганізації людей