Почну з того, що я документую воєнні злочини з перших днів повномасштабного вторгнення Росії. Це безпосередньо пов’язано з темою нашої лекції. Я є документатором громадської ініціативи Євромайдан-СОС. Експертна рада Центру громадянських свобод зібралася онлайн 24 лютого минулого року. Тоді ще була електрика та інтернет. Ми вирішили, що розгортаємо роботу з документування. Для мене особисто документування розпочалося 3 березня 2022 року. Я з відстані приблизно 500 метрів бачив, як на Житомирській трасі бойова машина піхоти, яка йшла вперед російської військової колони, розстріляла два цивільні автомобілі. Вони їхали з боку Ірпеня, і їм треба було перетнути Житомирську трасу. Тридцятиміліметрові снаряди розірвали ці машини. Коли колона пройшла, нам удалося сфотографувати те, що залишилося від машин і знайти номерні знаки. У кожній машині загинули дитина, жінка та чоловік. Коли я побачив постріли, я спочатку не повірив у це. Жодної необхідності вбивати цих людей не було. Я служив строкову службу в Радянській армії. Два роки. Я старшина запасу, командир відділення, мене колись вчили воювати. І я не міг збагнути, чому вони стріляли.

Жорстокість у війні зазвичай має кумулятивний ефект. Тобто жорстокість накопичується у відповідь на якісь події. Але документування воєнних злочинів після початку повномасштабного вторгнення показало, що багато російських військових були готові стріляти в цивільних у перші ж години. Не всі. Це я також добре знаю. Але дуже багато. Потрібно було знайти пояснення, бо картина відрізнялася від класичної. Я почав шукати і знайшов в офіційній російській ідеології.

Тема про офіційну російську ідеологію має прикладне значення за умов війни. Ми вивчатимемо цю ідеологію як один із факторів масових воєнних злочинів.

Як завжди, нам потрібно розібратися з базовими поняттями. Як ви розумієте ідеологію?…

Ідеологія є системою ідей, яка відображає світогляд і на підставі якой здійснюється діяльність різних груп (партій, соціальних груп, держав). Коли я говорю система, то завжди маю на увазі не просту сукупність, а взаємопов’язані елементи. Система має так званий системний ефект. Напевно пам’ятайте притчу про прутики і віник: сини легко ламали окремі прути, але не змогли зламати віник. Ця притча про системний ефект. Так батько пояснив синам, що треба триматися разом. Він міг би сказати їм: «Дотримуйтесь системного ефекту!». Але він знав, що коли ти навчаєш, треба бути простіше.

Ідеологія не збігається із наукою. Наука має бути об’єктивною, а ідеологія – ні. Можна сказати, що наука збирає факти, а ідеологія – оцінки.

Мені багато разів доводилося читати та чути, що офіційної російської ідеології не існує. Головним аргументом був такий: «Це не ідеологія, тому що це явище включає набір дуже поганих ідей». Фактично, це дитячий погляд на світ. Коли дитині щось неприємно бачити, вона заплющує очі, і це неприємне зникає. Людям, які заперечують наявність офіційної української ідеології, ця ідеологія неприємна. Але це не причина відмовляти ідеології в існуванні.

Дослідження ідеології як соціально-політичного явища дозволяють виділити низку обов’язкових ознак ідеології. За наявністю цих ознак можна судити, маємо ми справу з ідеологією (якщо ці ознаки є), або з іншим явищем (якщо немає хоча б однієї ознаки):

1. Наявність безумовних цінностей/ідеалів.

2. Уявлення про засоби захисту та просування цінностей/ідеалів.

3. Картина майбутнього світоустрою.

4. Стійкі образи (виражаються у фразах), характерні лише з цієї ідеології.

5. Символи (візуальні знаки, поєднання кольорів), характерні лише цієї ідеології.

Результати мого дослідження показують, що ці ознаки є у сучасній Росії. Тобто, офіційна російська ідеологія існує.

Цю ідеологію часто називають рашизмом. Така стаття є у Вікіпедії. Важливим підтвердженням наявності цієї ідеології є визнання її існування прибічниками. Так, популярний російський актор та громадський діяч Іван Охлобистін написав на своїй сторінці у соціальній мережі Вконтакте: «Постійно чую, у формі докору чи звинувачення – рашизм, рашизм!! А що рашизм? Рашизм це добре. Це консолідарно, міжнародно, прогресивно. Рашизм – це здатність вважати себе причетним до чогось глибоко правильного, духовного, що веде своє джерело від розуміння, що Росія зараз – це останній бастіон, що стримує чорну хвилю безликого індивідуалізму, цинічного споживання, звіриної хтивості та байдужої жорстокості…».[1] Як бачите, Охлобистін визнає назву «рашизм». На вашу думку, що неправильно з цією назвою? Чи, можливо, все правильно?…

Головна проблема цієї назви – тотальне узагальнення. Іншими словами, ця назва приписує цю ідеологію всім росіянам. Але її поділяють не всі. За цією логікою ідеологію, яку Гітлер запропонував Німеччині, потрібно було назвати «немцизмом». Але її назвали націонал-соціалізмом. Ідеологію, яку Муссоліні запропонував Італії, можна було б назвати «італізмом». Але її називають фашизмом.

Безумовні цінності, уявлення про методи їх досягнення, картина майбутнього офіційної російської ідеології ідеології сформульовані у текстах, авторами яких є вищі посадові особи РФ в період із 2000 року (перше обрання В. Путіним Президентом РФ) до нашого часу.

До основних цінностей рашизму відносяться:

1. Суверенність Росії, яка розуміється як здатність діяти без урахування норм міжнародного права та моралі, незалежність від впливу «колективного Заходу», тобто країн розвиненої демократії.[2] Наслідком цієї цінності є уявлення про ворожість Заходу та його прагнення знищити Росію, яке виражене у цитаті з телеграм-каналу заступника секретаря Ради безпеки РФ Дмитра Медведєва: «Мене часто запитують, чому мої пости у Телеграм такі різкі. Відповідаю – я їх ненавиджу. Вони ублюдки і виродки. Вони бажають смерті нам, Росії. І поки я живий, я робитиму все, щоб вони зникли»[3]. Захист суверенітету Росії у рамках цієї ідеології передбачає можливість агресії із боку Росії.

2. Унікальна російська демократія, яка включає уявлення про ущербність демократії у її «західному» розумінні, думку про можливість власних моделей демократії в кожній країні з урахуванням її традицій («російська демократія», «китайська демократія»).[4]

3. Колективізм, який розуміється як заперечення індивідуальних свобод людини та пріоритет «загального блага». Цитата з виступу В. Путіна: «Все ж таки у характері нашого народу чи наших народів — дуже суттєва складова колективізму. В інших країнах цінується насамперед індивідуальний успіх, що надзвичайно важливо, але у нашого народу елемент колективізму дуже сильно присутній у серці, у душі, а це стає однією з конкурентних переваг сьогодення»[5].

4. Ключова роль держави у житті суспільства, що передбачає необхідність захисту держави від руйнівного впливу глобалізації, міжнародних корпорацій та внутрішньоросійської опозиції.[6]

5. Традиційна сім’я (тобто сім’я з різностатевих подружжя, в якій домінує чоловік), яку необхідно захищати від впливів сучасності.[7]

6. Перемога Радянського Союзу у Великій Вітчизняній війні, яка виправдовує будь-які жертви і унеможливлює критику дій радянського політичного керівництва та воєначальників під час тієї війни.[8]

7. Російська мова та культура, які необхідно захищати, у тому числі за межами Російської Федерації.[9]

Способи захисту та просування цінностей офіційної російської ідеології:

1. Державна пропаганда з використанням засобів масової інформації та соціальних мереж усередині РФ. Під пропагандою я розумію систему соціальних технологій, які використовуються організованою групою з метою домогтися підтримки своїх дій та участі в них маси індивідів, об’єднаних за допомогою методів психологічного впливу. У РФ незалежні засоби масової інформації закриваються, доступ до електронних ресурсів обмежується (блокуються веб-сайти та можливості мовлення, обмежується доступність електронних платформ Twitter, Facebook и Instagram).[10]

2. Державна російська пропаганда у інших країнах за допомогою російських телевізійних каналів міжнародного доступу (їх понад п’ятдесят) і спеціальних засобів, створених для мовлення на зарубіжні країни. До останніх належить, наприклад, міждержавна телерадіокомпанія «Мир», створена 1992 року угодою глав країн-учасниць СНД з метою формування спільного російськомовного інформаційного простору, а також RT. Цей міжнародний телеканал заснований у 2005 році для надання альтернативного міжнародним інформаційним корпораціям погляду на те, що відбувається в Росії та світі.[11]

3. Законодавчі заборони. У адміністративне і кримінальне законодавство РФ введені чи нині запроваджуються норми, які встановлюють відповідальність критику цінностей ідеології рашизма. Наприклад, заборонено «заперечення вирішальної ролі радянського народу у розгромі нацистської Німеччини та гуманітарної місії СРСР при звільненні країн Європи».[12]

4. Політично мотивовані репресії проти росіян та громадян інших країн (зокрема жителів окупованих територій України). Російський режим використовує дуже широкий набір методів репресій, включаючи найжорстокіші: внесення некомерційної організації або людини до списку «іноземних агентів», що значно скорочує можливості вести публічну діяльність;[13] кримінальне переслідування та позбавлення волі;[14] організація нападів силами членів провладних угруповань;[15] вбивства та замахи на вбивства, у тому числі в інших країнах.[16]

5. Дипломатичний тиск на владу та засоби масової інформації інших країн. Це проявляється, наприклад, у реакції Міністерства закордонних справ РФ та російських дипломатів на спроби обмеження російської пропаганди за її межами.[17]

6. Збройне насильство з використанням Збройних сил РФ та підконтрольних владі приватних військових компаній. Вищі керівники РФ багато разів наголошували на великій ролі військової сили у вирішенні політичних проблем. Так, 21.12.2020 року міністр оборони РФ С. Шойгу на засіданні колегії міністерства заявив про те, що «зросла роль військової сили у вирішенні міжнародних проблем».[18] Наразі РФ веде агресивну війну проти України.

У рамках офіційної російської ідеології сформовано досить чітку картину майбутнього світоустрою. У цій картині Росія є потужною, самостійною великою державою, яка є оплотом усіх консервативних сил, що борються проти революцій, хаосу та ліберальних ідей, що насаджуються США та Європою[19] і є одним із лідерів «глобального Півдня».

Ідеологія включає кілька стійких образів, які виражаються широко відомими і впізнаваними назвами і фразами – слоганами:

1. «Русский мир». Назва концепції єдності Росії з російською діаспорою та російськомовним населенням усіх країн світу.

2. «Своих не бросаем». Слоган, який висловлює ідею захисту Росією своїх (російських, російськомовних) у всьому світі.

3. «Нам не стыдно». Слоган, який висловлює ідею правоти Росії у її війні проти України.

Ці слогани широко використовуються російською пропагандою.

Символіка цієї ідеології формувалася протягом досить тривалого часу, близько двох десятиліть, і включає кілька візуальних знаків.

Першим за часом виникнення візуальним символом стала так звана «георгіївська стрічка» – стрічка із 3 смуг чорного та 2 смуг помаранчевого кольору. За зовнішнім виглядом та поєднанням кольорів відповідає стрічці, якою обтягнута орденська колодка до медалі «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.». Такі стрічки вручають учасникам масових акцій, зокрема за межами РФ, з 2005 року. Під час військового вторгнення РФ в Україну у 2014-2015 та 2022 роках російські військовослужбовці використали нашивки «георгіївської стрічки» як відмітний знак для розпізнання «своїх».

Під час військового вторгнення РФ в Україну у 2022 році як символи офіційної російської ідеології закріпилися латинські літери Z та V. Ці літери використовувалися для розпізнання російської військової техніки. Однак під час вторгнення російські військовослужбовці активно використовували ці літери для позначення своєї присутності та контролю над територією (на будинках). Російські військові масово малювали літеру V на вкрадені у громадян України автомобілі. Автор дослідження багаторазово фіксував такі кинуті росіянами автомобілі у Київській області під час документування воєнних злочинів. Російська пропаганда активно використовує літеру Z. Цей знак використовується у рекламі так званої «спеціальної військової операції», тобто російського військового вторгнення в Україну.[20]

Досить часто такі символи ідеології, як георгіївська стрічка та літера Z, поєднуються. Наприклад, ця літера зображується в рекламі в кольорах георгіївської стрічки (чорно-помаранчеві смуги).

В цієї ідеології Україна займає особливо важливе місце як держава та суспільство, яке є антиподом Росії, її протилежністю, тобто «анти-Росією». Україна фактом свого суверенного існування має руйнівний вплив на ідеологію РФ. У програмній статті «Про історичну єдність росіян та українців» Президент РФ В. Путін написав: «Крок за кроком Україну втягували до небезпечної геополітичної гри, мета якої – перетворити Україну на бар’єр між Європою і Росією, на плацдарм проти Росії. Неминуче прийшов час, коли концепція «Україна – не Росія» вже не влаштовувала. Потрібна була «анти-Росія», з чим ми ніколи не змиримося».[21]

Офіційна російська ідеологія була сформована в період перебування при владі В. Путіна на посаді президента, прем’єр-міністра і потім знову президента з рубежу XX – XXI століть дотепер.

Ця ідеологія відображає картину світу членів правлячого в РФ угруповання. Ми говорили про нього не попередньої лекції. Деталізація ідей, розроблених членами керуючого угруповання за координуючої ролі В.Путіна, виконували посадові особи РФ, які не відносяться до керуючого угруповання. Серед них Сергій Кирієнко та Владислав Сурков, а також тісно пов’язані з С. Кірієнком так звані «методологи» – члени Московського методологічного гуртка, створеного радянським та російським філософом Георгієм Щедровицьким. Це об’єднання діяло з 1958 року до 1987 року у форматі методологічних семінарів, а пізніше – у форматі методологічних з’їздів, щорічних читань пам’яті Г. Щедровицького, видання методологічного альманаху «Кентавр» та інших форматах. Ряд членів Московського методологічного гуртка та його учні мають необхідні знання та вміння для ефективного політичного проектування, зокрема з розробки планів впливу на свідомість представників великих соціальних груп. Тісна взаємодія представників групи «методологів» із С. Кирієнком підтверджується тим фактом, що Петро Щедровицький, відомий методолог та син засновника Московського методологічного гуртка Г. Щедровицького, працює у підпорядкуванні у С. Кирієнка на різних посадах з 2000 року. Взаємозв’язок С. Кирієнка та групи «методологів» підтверджено також розслідуванням видання «Медуза».[22] Статтю «Медузи» підготовлено на підставі матеріалу журналіста Андрія Перцева на сайті Московського центру Карнегі (Московський центр Карнегі припинив свою роботу у відповідність до розпорядження міністерства юстиції РФ від 8.04.2022 року).

Імплементацію цих ідей виконували члени Уряду РФ, зокрема прем’єр-міністри, міністри освіти, культури, закордонних справ. Для застосування Офіційної російської ідеології вони використовували систему бюджетних установ освіти та культури, закордонні представництва РФ.

Офіційна російська ідеологія має систему ознак неототалітарної ідеології та визначає напрямок політичної динаміки РФ до неототалітарного режиму.

Ідеологію РФ необхідно аналізувати з урахуванням такої важливої особливості російського політичного режиму, як його імітаційний характер. Неототалітарна ідеологія несумісна з демократією, а законодавство РФ проголошує цю країну демократичною. Політичний режим РФ імітує демократію, зокрема її базові елементи – вибори, поділ гілок влади, змінність влади. З огляду на імітаційного характеру політичного режиму РФ ряд елементів ідеології рашизма не декларуються відкрито.

Більш того, ця ідеологія ніколи офіційно не проголошувалась і не визнавалася як обов’язкова в Російській Федерації. Таке визнання прямо суперечило б нормі пункту 2 статті 13 Конституції РФ: «Жодна ідеологія не може встановлюватися як державна або обов’язкова».

Політичні рішення, у тому числі рішення про формат взаємодії з іншими країнами, приймаються у відповідність до ідеології, якою керуються люди, які приймають ці рішення. Рішення про анексію Криму, військову агресію Росії проти України у 2014 році та масовану військову агресію у 2022 році були прийняті у відповідність з офіційної російської ідеологією. Ці рішення готувалися з періоду обрання В. Путіна президентом РФ, вони були неминучими в рамках цієї ідеології у разі вибору Україною суверенного шляху розвитку.

Погляньмо, як ідеологія впливає на державну стратегію. Це зручно зробити на прикладі зовнішньої політики Росії. Є тексти концепцій зовнішньої політики РФ, які можна порівняти і зробити висновки.

У першій Концепції зовнішньої політики РФ, прийнятої невдовзі після розпаду СРСР, зафіксована ідея про те, що країни Співдружності незалежних держав (СНД) – основний напрямок зовнішньої політики Росії, поряд із США та Європою. У цьому документі (розділ «Пріоритети та принципи зовнішньої політики») ставилося характерне для демократичного режиму завдання сформувати принципово нові, рівноправні та взаємовигідні відносини з учасниками СНД та іншими країнами близького зарубіжжя. Проте, в наступному пункті цієї Концепції сформульовано завдання, яке суперечить ідеї рівноправних та взаємовигідних відносин з країнами пострадянського простору: «забезпечення за Росією ролі у світовому балансі впливу, у багатосторонніх процесах регулювання світового господарства та міжнародних відносин, що відповідає статусу великої держави».[23] Роль, яка відповідає статусу великої держави, не передбачає рівності у відносинах з державами, які не розглядаються як великі. Ця суперечність пояснюється тим, що у 1990-ті роки РФ перебувала у пошуку своєї політичної ідентичності. У той самий час, у зовнішньополітичної концепції РФ 1993 року немає згадок про особливу роль РФ на пострадянському просторі, не сформульовані будь-які заборони для інших країн на діяльність у пострадянському регіоні і, отже, відсутні відкриті претензії РФ на домінування. Ситуація системної внутрішньополітичної та економічної кризи не дозволяла Росії у 1990-ті роки проводити активну зовнішню політику, а офіційний курс на співпрацю з країнами розвиненої демократії (країни Заходу) не дозволяв формулювати відкриті претензії на домінування у регіоні.

Принципово інший підхід до визначення ролі РФ у регіоні містить Концепція зовнішньої політики РФ від 28.06.2000 року. Цей документ був прийнятий через 3 місяці після першого обрання В. Путіна президентом РФ. Концепція 2000 року містить обґрунтування зміни зовнішньополітичного курсу: «Не виправдалися деякі розрахунки, пов’язані з формуванням нових рівноправних, взаємовигідних, партнерських відносин Росії з навколишнім світом, як це передбачалося в Основних положеннях концепції зовнішньої політики Російської Федерації, затверджених розпорядженням Президента Російської Федерації від 23 квітня 1993 року N 284-рп, та інших документах». До інших документів, згаданих у Концепції, можна віднести, наприклад, Хартію російсько-американського партнерства та дружби від 17 червня 1992 року.[24]

Концепція зовнішньої політики РФ 2000 року не передбачає рівноправності у відносинах із державами пострадянського простору. На зміну ідеї рівноправності та взаємної вигоди приходить ідея відповідності завданням національної безпеки Росії: «Пріоритетним напрямком зовнішньої політики Росії є забезпечення відповідності багатосторонньої та двосторонньої співпраці з державами – учасницями Співдружності Незалежних Держав (СНД) завданням національної безпеки країни».[25]

Концепція зовнішньої політики РФ 2008 року було прийнято невдовзі після обрання Президентом РФ Д. Медведєва. У цьому документі значно пом’якшено позицію Росії щодо відносин із державами СНД: «Росія вибудовує дружні відносини з кожною з держав — учасниць СНД на основі рівноправності, взаємної вигоди, поваги та врахування інтересів один одного. З державами, які виявляють готовність до цього, розвиваються відносини стратегічного партнерства та союзництва».[26] Єдиним можливим поясненням такої зміни курсу є особистісний фактор – президент РФ у 2008 – 2012 роках Д. Медведєв і люди з його оточення бачили роль РФ на пострадянському просторі не так, як її бачив В. Путін.

Концепція зовнішньої політики РФ, що діє в даний час, була прийнята в 2016 році під час президентської каденції В. Путіна. Формулювання цього документа є значно жорсткішими навіть у порівнянні з Концепцією 2000 року. Так, боротьба за домінування визнається головною тенденцією світового розвитку: «Боротьба за домінування у формуванні ключових принципів організації майбутньої міжнародної системи стає головною тенденцією сучасного етапу світового розвитку», «В умовах загострення політичних, соціальних, економічних протиріч та зростання нестабільності світової політичної та економічної системи підвищується роль фактора сили у міжнародних відносинах». У Концепції 2016 року вперше заявлено претензії РФ на особливий вплив щодо держав СНД: «Росія, поважаючи право партнерів із СНД на вибудовування відносин з іншими міжнародними суб’єктами, виступає за всеосяжне виконання державами – учасниками СНД зобов’язань у рамках регіональних інтеграційних структур з російською участю, а також за забезпечення подальшого розвитку інтеграції та взаємовигідної співпраці на просторі СНД».[27]

Для того щоб ідеологія стала максимально ефективним інструментом, її потрібно впровадити в народ. Ідеологія впроваджується у свідомість та поведінку великих груп людей у результаті виконання алгоритму дій:

1. Формулювання головних ідей, головним чином цінностей цієї ідеології.

2. Деталізація цих ідей та їх опис у формі, яку сприймуть представники великих соціальних груп.

3. Впровадження ідей у свідомість та поведінку через механізми масової комунікації: засоби масової інформації, соціальні мережі, організації освіти та культури та інші. Для впровадження даних ідей у свідомість та поведінку людей за кордоном використовується також механізм дипломатичних представництв держави.

До виконання кожного з етапів у випадку з ідеологією РФ були причетні різні люди. Члени керуючого угруповання формували основні ідеї. У зв’язку з непублічним характером діяльності угруповання точний внесок кожного члена цього угруповання у формування ідей офіційної російської ідеології неможливо зараз встановити. Проте, є підтвердження безпосередньої участі у формуванні цих ідей Президента РФ В. Путіна та секретаря Ради безпеки РФ М. Патрушева. Такими підтвердженнями є публічні виступи цих людей: статті, заяви, інтерв’ю та інше. Авторство ідей ми можемо встановити за тим фактом, що саме ця людина вперше публічно висловила цю ідею.

У статті «Чи потрібні Росії «універсальні» цінності?» секретаря Ради безпеки М. Патрушева вперше публічно представлена така нова ідея: «Слід говорити про виникнення (на Заході – автор) нової ідеологічної системи, яка спрямована, зрештою, на знищення будь-яких традиційних релігійних та духовно-моральних цінностей як базової основи культурної та політичної суверенності країн та народів. Нові західні цінності перетворилися на нав’язування світові чужого світосприйняття».[28] Цей приклад участі М. Патрушева у формуванні офіційної російської ідеології не є єдиним, але цього прикладу достатньо для підтвердження факту участі М. Патрушева у формуванні ідеології.

У текстах В. Путіна вперше публічно висловлювалися нові ідеї, які є елементами офіційної російської ідеології. Тут я вкажу лише на промову В. Путіна у 2007 році на конференції «Глобальні кризи – глобальна відповідальність» у Мюнхені. З цього виступу розпочався період активної конфронтації Росії та країн розвиненої демократії. У своєму виступі В. Путін, зокрема, заявив: «Сьогодні ми спостерігаємо майже нічим не стримуване, гіпертрофоване застосування сили в міжнародних справах, військової сили, сили, що вкидає світ у вир наступних один за одним конфліктів. В результаті не вистачає сил на комплексне рішення жодного з них. Стає неможливим і їхнє політичне рішення».[29]

Офіційна російська ідеологія є агресивною ідеологією. Цілеспрямована діяльність вищих посадових осіб РФ та інших людей щодо формування, деталізації та впровадження цієї ідеології в масову свідомість створила умови для прояву цієї агресії у форматах політичних рішень, військових дій та скоєння воєнних злочинів.

Як ідеологія стає чинником масових воєнних злочинів?

Офіційна ідеологія РФ визначає характер російської державної пропаганди. У цій пропаганді велику роль відіграє завдання формування ворога з держави Україна та українського народу. В результаті відбувається погіршення ставлення росіян до України та українців. Ненависть є крайньою формою негативного ставлення. Важливим додатковим результатом впливу російської пропаганди є формування у суспільстві почуття ненависті до всього українського.

Ненависть включає не тільки почуття задоволення від невдач об’єкта ненависті, але також прагнення завдати шкоди об’єкту ненависті. З цієї причини ненависть є надзвичайно небезпечною, оскільки вона провокує злочинну поведінку.

Опитування громадської думки констатують погіршення ставлення росіян до України протягом усього періоду спостережень, тобто 25 років.

Ставлення росіян до України у динаміці демонструють опитування громадської думки Левада-центру у рамках спільного моніторингу Левада-центру та Київського міжнародного інституту соціології.[30] Левада-центр провів 122 репрезентативні опитування громадської думки населення Росії про ставлення до України з 1998 по 2022 рік. Перше опитування було проведено у грудні 1998 року. Під час цього опитування 79 % опитаних росіян заявили, що вони добре ставляться до України, 14 % сказали про своє погане ставлення, 7 % важко відповісти. Останнє опитування, результату якого нам доступні, Левада-центр провів у березні 2022 року: 30 % ставляться до України добре, 57 % – погано, і 13 % важко відповісти. Необхідно наголосити, що погане ставлення до України не є результатом лише військової агресії 2022 року та пов’язаної з війною російської пропаганди. Це негативне ставлення було сформовано до початку військової агресії в лютому 2022 року. Так, результати опитування Левада-центру в травні 2021 року показали, що вже на той час погано ставилися до України 55 % росіян, добре – 33 %, і 13 % не змогли відповідати. Відсоток росіян, які заявляють про своє погане ставлення до України, з 1998 року до 2022 року зріс більш ніж утричі. Це дуже високий показник, який говорить про цілеспрямований вплив на громадську думку РФ з метою сформувати з України образ ворога.

Додатковим результатом такого впливу є формування у росіян почуття ненависті до всього українського. У кількісному відношенні поширеність такої ненависті у суспільстві не вимірювали. Необхідно розрізняти погане ставлення та ненависть як крайню форму поганого ставлення. У той же час факт існування в російському суспільстві ненависті до всього українського можна констатувати на основі вивчення контенту російських соціальних мереж.

Як я вже казав, ненависть належить до інтенсивних почуттів. Тому у законодавстві низки країн злочини грунті ненависті виділено окрему групу злочинів. Злочини на ґрунті ненависті – це злочини проти особистості, які стали можливими внаслідок ненависті до певних соціальних груп (етносів, рас та інших) і спрямовані проти соціальних груп загалом. Ненависть є такою обставиною, яка обтяжує вину у разі скоєння злочину.

За часи повномасштабної російської агресії офіційна російська ідеологія значно змінилася. Я використовую назву Z-ідеологія для офіційної російської ідеології періоду агресії. Важливою відмінністю Z-ідеології є розкриття її народного характеру. На попередньому етапі російська ідеологія була переважно державною. Вона формувалася і транслювалася владою, тобто не була продуктом російського суспільства. У той самий час, ця ідеологія враховувала характеристики соціуму, наприклад, глибокий традиціоналізм, і підлаштовувалася під нього. У разі військової агресії ця ідеологія дедалі активніше освоюється російським суспільством. Це видно на прикладі російських військовослужбовців, тобто воюючій частини російського суспільства. Можна сказати, що багато російських військових вдивилися в цю ідеологію і побачили в ній себе.

На окупованих територіях було поширене мародерство. Я фіксував у ході документування військових злочинів у Київській області присвоєння побутової техніки (зокрема такої, призначення якої злочинці не розуміли), сантехніки, зокрема унітазів, картин, посуду, білизни. Z-ідеологія не закликає прямо до пограбувань. Але вона розлюднює опонента настільки, що присвоєння його майна стає не просто допустимим, а звичайним і масовим.

Z-ідеологія працює також для задоволення злочинних потреб вищого порядку. Я раніше вже згадував про поширену практику присвоєння російськими військовими автомобілів місцевих жителів на окупованих територіях. Ці пограбування здебільшого не були проявом користі. Автомобілі привласнювали не для того, щоб викрасти їх на батьківщину та використати. На них їздили (за словами одного зі свідків «ганяли без голови»), поки вистачало пального, після чого знищували: розбивали об бетонний стовп, стіну будинку, тиснули важкою броньованою бойовою машиною або топили в озері. На такій машині обов’язково малювали аерозольною фарбою один із символів Z-ідеології. На окупованій території Київської області це була латинська літера V. Військовослужбовці, які це робили, самостійно та добровільно використали символіку російської державної ідеології. Представники «глибинного народу» виявляли у межах Z-ідеології свої глибинні інстинкти. Один із свідків поставив російському військовослужбовцю питання про те, навіщо він забрав чужу машину та знищив її. Відповіддю було: «Ви думали, що вічно добре житимете? Тепер це все наше». Ці розбиті машини – демонстрація переваги. Люди, які у своєму звичному житті принижені, хочуть показати свою значущість.

Наступна тема нашої лекції також пов’язана з ідеологією: «Україна в офіційній російській державній ідеології: чому вони бояться?».

[1] Охлобыстин показал «клеймо рашиста». 14.08.2014//Сайт Vesti. https://vesti.ua/kultura/65470-ohlobystin-pokazal-klejmo-rashista (дата звернення – 30 червня 2023 года).

[2] Стенограмма выступления заместителя Руководителя Администрации Президента – помощника Президента РФ Владислава Суркова перед слушателями Центра партийной учебы и подготовки кадров ВПП «Единая Россия» 7 февраля 2006 года. 22.02.2006//Официальный сайт партии «Единая Россия». https://web.archive.org/web/20060418035317/http://www.edinros.ru/news.html?id=111148 (дата звернення – 30 червня 2023 року).

[3] Дмитрий Медведев. 7.06.2022//TGStat. https://tgstat.ru/channel/@medvedev_telegram (дата звернення – 30 червня 2023 року).

5770 (дата звернення – 30 червня 2023 року).

[5] Путин заявил, что коллективизм – преимущество русского народа. 14.02.2018//News.ru. https://news.ru/vlast/putin-zayavil-chto-kollektivizm-preimushestvo-russkogo-naroda/ (дата звернення – 30 червня 2023 року).

[6] Путин заявил о ведущей роли государств в мире. 21.10.2021//Regnum. https://regnum.ru/news/polit/3404289.html (дата звернення – 30 червня 2023 року).

[7] Путин назвал традиционные семейные ценности нравственной опорой страны: Традиционные ценности нашей страны вызывают споры и критику в адрес России, но они являются важнейшей нравственной опорой и залогом успешного развития государства. 14.10.2021//Выступление В. Путина на 3 Евразийском женском форуме. Парламентская газета. https://www.pnp.ru/politics/putin-nazval-tradicionnye-semeynye-cennosti-nravstvennoy-oporoy.html (дата звернення – 30 червня 2023 року).

[8] Путин В. 75 лет Великой Победы: общая ответственность перед историей и будущим. 19.06.2020//Российская газета. https://rg.ru/2020/06/19/75-let-velikoj-pobedy-obshchaia-otvetstvennost-pered-istoriej-i-budushchim.html (дата звернення – 30 червня 2023 року).

[9] Путин отметил важность защиты русского языка и исторической правды за рубежом. 10.02.2020//Вечерняя Москва. https://vm.ru/news/779864-putin-otmetil-vazhnost-zashity-russkogo-yazyka-i-istoricheskoj-pravdy-za-rubezhom (дата звернення – 30 червня 2023 року).

[10] Заявление официального представителя Государственного департамента США Неда Прайса «Репрессии против СМИ в России». 2.03.2022//US Department of State. https://www.state.gov/translations/russian/%D1%80%D0%B5%D0%BF%D1%80%D0%B5%D1%81%D1%81%D0%B8%D0%B8-%D0%BF%D1%80%D0%BE%D1%82%D0%B8%D0%B2-%D1%81%D0%BC%D0%B8-%D0%B2-%D1%80%D0%BE%D1%81%D1%81%D0%B8%D0%B8/ (дата звернення – 30 червня 2023 року).

[11] Рискуем превратиться в пустое пространство»: не исполненные за 10 лет поручения Путина ставят под угрозу весь «Русский мир. 7.06.2022//Новый день. https://newdaynews.ru/moscow/761396.html (дата звернення – 30 червня 2023 року).

[12] Федеральный закон № 278-ФЗ от 1 июля 2021 года «О внесении изменения в Федеральный закон «Об увековечении Победы советского народа в Великой Отечественной войне 1941-1945 годов»//Электронный фонд правовых и нормативно-технических документов. https://docs.cntd.ru/document/607124226 (дата звернення – 30 червня 2023 року).

[13] Иностранный агент. Кого могут признать, чем грозит этот статус, можно ли от него избавиться? 20.04.2021//Постутопия. https://cherta.media/interview/inostrannyj-agent-kogo-mogut-priznat-chem-grozit-etot-status-mozhno-li-ot-nego-izbavitsya/ (дата звернення – 10 червня 2023 року).

[14] Список политзаключенных. 10.06.2022//Правозащитный центр «Мемориал». https://memohrc.org/ru/pzk-list (дата звернення – 25 червня 2023 року).

[15] Активисты SERB напали на основателя «Артдокфеста» Виталия Манского. Они назвали это «обратным перформансом» в ответ на его пикет с трусами в поддержку Навального. 9.4.2021//Медуза. https://meduza.io/feature/2021/04/09/aktivisty-serb-napali-s-tryapkoy-na-osnovatelya-artdokfesta-vitaliya-manskogo-oni-nazvali-eto-obratnym-performansom-v-otvet-na-ego-piket-s-trusami-v-podderzhku-navalnogo (дата звернення – 10 червня 2023 року).

[16] Oral statement to Parliament. PM statement on the Salisbury investigation: 5 September 2018//Gov.uk. https://www.gov.uk/government/speeches/pm-statement-on-the-salisbury-investigation-5-september-2018 (дата звернення – 10 червня 2023 року); MİT Rus suikast timini çökertti! İşte katil şebeke için istenen ceza. 23 Haziran 2022//A HBR. https://www.ahaber.com.tr/gundem/2022/06/02/mit-rus-suikast-timini-cokertti-iste-katil-sebeke-icin-istenen-ceza (дата звернення – 23 червня 2023 року).

[17] Russia summons heads of U.S. media outlets, warns of ‘stringent measures’. 3 June 2022//Reuters. https://www.reuters.com/business/media-telecom/russia-summon-heads-us-media-outlets-warns-stringent-measures-2022-06-03/ (дата звернення – 20 червня 2023 року).

[18] Верховный Главнокомандующий Вооруженными Силами России Владимир Путин принял участие в расширенном заседании Коллегии Минобороны. 21.12.2020// Международный военно-технический форум «АРМИЯ-2022». https://www.rusarmyexpo.ru/army2021/mediacenter/news/newsmilru/40816.html (дата звернення – 27 червня 2023 року).

[19] Зевелев И. Границы русского мира. 27.04.2014//Россия в глобальной политике. 2014. № 2. https://globalaffairs.ru/articles/graniczy-russkogo-mira/ (дата звернення – 30 червня 2023 року).

[20] Буква Z как один из ключевых элементов российской пропаганды. 4.05.2022//Русская служба «Голоса Америки». https://www.golosameriki.com/a/russian-military-propaganda-letter-z/6557175.html (дата звернення – 27 червня 2023 року).

[21] Путин В. Об историческом единстве русских и украинцев. 12.07.2021//Сайт Президента РФ. http://kremlin.ru/events/president/news/66182 (дата звернення – 30 червня 2023 року).

[22] Щедровитяне: кто формировал мировоззрение Сергея Кириенко. Внутренней политикой России займутся методологи. Carnegie.ru. 26.10.2016// Meduza. https://meduza.io/feature/2016/10/26/schedrovityane-kto-formiroval-mirovozzrenie-sergeya-kirienko (дата звернення – 10 липня 2023 року).

[23] Концепция внешней политики Российской Федерации. Утверждена распоряжением Президента Российской Федерации от 23 апреля 1993 г.//Всеобщая история государства и права. Библиотека. https://constitutionallaw.ru/?p=3666 (дата звернення – 26 червня 2023 року).

[24] Хартия российско-американского партнерства и дружбы. 17.06.1992//Университетская библиотека online. https://biblioclub.ru/index.php?page=dict&termin=869146 (дата звернення – 2 липня 2023 року).

[25] Концепция внешней политики Российской Федерации. Утверждена Президентом Российской Федерации 28 июня 2000 года//Электронный фонд правовых и нормативно-технических документов. https://docs.cntd.ru/document/901764263 (дата звернення – 26 червня 2023 року).

[26] Концепция внешней политики Российской Федерации. 15 июля 2008 года//Сайт Президента РФ. http://www.kremlin.ru/acts/news/785 (дата звернення – 26 червня 2023 року).

[27] Концепция внешней политики РФ. Утверждена Указом Президента РФ № 640 от 30.11.2016 г.// Электронный фонд правовых и нормативно-технических документов. https://docs.cntd.ru/document/420384312 (дата звернення – 26 червня 2023 року).

[28] Патрушев Н. Нужны ли России «универсальные» ценности. 17.06.2020//Российская газета. https://rg.ru/2020/06/17/nuzhny-li-rossii-universalnye-cennosti.html (дата звернення – 10 липня 2023 року).

[29] Выступление и дискуссия на Мюнхенской конференции по вопросам политики безопасности. 10.02.2007//Сайт Президента РФ. http://kremlin.ru/events/president/transcripts/24034 (дата звернення – 10 червня 2023 року).

[30] Российско-украинские отношения. 17.12.2021//Левада-центр. https://www.levada.ru/2021/12/17/rossijsko-ukrainskie-otnosheniya-10/ (дата звернення – 6 липня 2023 року).